КОСГУ 346 — расшифровка и что входит | Современный предприниматель

Ацетилен представляет собой углеводород ненасыщенного ряда СпН2n-2. Его химическая формула С2Н2, структурная формула Н-С=С-Н. При атмосферном давлении и нормальной температуре ацетилен — бесцветный газ. Технический ацетилен вследствие присутствия в нем примесей, например фосфористого водорода и сероводорода, имеет резкий специфический запах. При 20°С и 760 мм рт. ст. плотность ацетилена р = 1,091 кг/м3. Физические константы ацетилена следующие:

При атмосферном давлении ацетилен сжижается при температуре -82,4…-83,6°С. При температуре -85°С и ниже ацетилен переходит в твердое состояние, образуя кристаллы плотностью 0,76 кг/м3. Жидкий и твердый ацетилен легко взрывается от трения, механического или гидравлического удара и действия детонатора.

Полное сгорание ацетилена происходит по реакции:

С₂ Н₂ 2,5О₂ =2СО₂ Н₂ О Q (1)

Из уравнения реакции (1) следует, что для полного сгорания одного объема ацетилена требуется 2,5 объема кислорода. Высшая теплотворная способность ацетилена при 0°С и 760 мм рт. ст.

равна Qв=58 660 кДж/м3 (14 000 ккал/м3), низшая теплотворная способность при тех же условиях может быть принята Qн=55 890 кДж/м3 (13 500 ккал/м3).

Теплота реакции (1) сгорания ацетилена слагается из теплоты реакции экзотермического распада ацетилена и суммы теплот первичных реакций сгорания углерода и водорода. Экзотермический распад ацетилена происходит по реакции

Теплота распада Qо=225,8 кДж/моль (53,9 ккал/г-мол) или Qо=225,8*100/26,036=8686 кДж/кг (2070 ккал/кг).

Теплота сгорания С в СО2 равна 395,7 кДж/моль (94,45 ккал/г-мол), Н2 в Н2О равна 290,4 кДж/моль (68,35 ккал/г-мол). Тогда для теплоты реакции сгорания ацетилена по уравнению (1) получаем 225,8 2-395,7 290,4=1307 кДж/моль (311,15 ккал/г-мол) или Q=1307,6*1000/26,036=50000 кДж, или 50 000*1,17=58 500 кДж/м3 (14 000 ккал/м3); здесь 1,17 кг/м3 — плотность ацетилена при 0°С и 760 мм рт. ст.

Ацетилен широко используют в химической промышленности в качестве основного исходного вещества для получения ряда важнейших продуктов органического синтеза: синтетического каучука, пластмасс, растворителей, уксусной кислоты и т. п.

Ацетилен — универсальное и самое распространенное горючее, используемое в процессах газопламенной обработки. При сгорании с кислородом он дает пламя с наиболее высокой температурой, равной 3150°С. Достигнуть столь высокой температуры пламени при использовании других горючих не удается.

При использовании ацетилена необходимо учитывать его взрывные свойства, для того чтобы обеспечить полную безопасность работ. Следует всегда иметь в виду, что ацетилен (как и водород) относится к наиболее взрывоопасным газам.

Температура самовоспламенения ацетилена находится в пределах 240-630°С и зависит от давления и присутствия в нем различных веществ:

Повышение давления существенно снижает температуру самовоспламенения ацетилена. Присутствие в ацетилене частиц других веществ увеличивает поверхность контакта и тем понижает температуру самовоспламенения.

Практически в зависимости от давления допустимо нагревание ацетилена до следующих температур: при абсолютном давлении 0,1 МПа (1 кгс/см2) — до 300°С, при абсолютном давлении

0,25 МПа (2,5 кгс/см2) — до 150-180°С, при более высоких давлениях — до 100°С.

Один из важных показателей взрывоопасности горючих газов и паров — величина энергии зажигания. Чем ниже эта величина, тем взрывоопаснее данное вещество. Значения энергии зажигания для газовых смесей стехиометрического состава при атмосферном давлении и 20°С приведены в табл. 1.

Как видно из этих данных, энергия зажигания кислородно-газовых смесей примерно в 100 раз меньше, чем воздушно-газовых. Ацетилен имеет наименьшую энергию зажигания и в отношении взрывоопасности подобен водороду.

Основной способ получения ацетилена основан на реакции взаимодействия карбида кальция с водой. Карбид кальция СаС2 — твердое вещество кристаллического строения, имеющее в изломе темносерый или коричневый цвет. Плотность химически чистого СаС2 при температуре 18°С равна 2,22 г/см3.

Реакция образования карбида кальция из окиси кальция и углерода является эндотермической и протекает при температуре 1900-2300°С по уравнению CaO 3C=CaC2 CO-452,5 кДж/моль (108 ккал/г-мол)

56,08 36,03=64,1 28,01. (3)

Согласно уравнению для образования 1 кг СаС2 расходуется 56,08/64,1=0,875 кг СаО и 36,03/64.1=0,562 кг С.

Для получения 1 кг СаС2 требуется теоретически затратить теплоты 452,5*1000/64,1=7060 кДж/кг (1685 ккал/кг).

Технический карбид кальция содержит 70—75% химически чистого СаС2, 1.7—24% СаО и различные примеси: окислы магния, алюминия, железа, соединения серы, фосфора, ферросилиций, углерод и др.

Карбид кальция чрезвычайно активно вступает во взаимодействие с водой, разлагаясь при этом с образованием газообразного ацетилена и гидрата окиси кальция (гашеной извести). Разложение карбида кальция водой протекает экзотермически: СаС2 2Н2О=С2Н2 Са(ОН)2 127,4 кДж/моль (30,4 ккал/г-мол)

64,1 36,032=26,036 74,096. (4)

Следовательно, для разложения 1 кг химически чистого СаС2 требуется затратить 0,562 кг воды. При этом получается 26,036/64,1=0,406 кг С2Н2 и 74,096/64,1=1,156 кг Са(ОН)2. Плотность ацетилена при 20°С и 760 мм рт. ст. равна 1,09 кг/м3; следовательно, количество ацетилена (выход ацетилена), получаемое пои разложении 1 кг СаС2, равно аm=0,406*103/64,1=372,5 дм3/кг.

С учетом паров, насыщающих ацетилен при 20°С и 760 мм рт. ст. выход ацетилена аm = 380,88 дм3/кг. Количество теплоты, выделяющейся при разложении 1 кг СаС2, 127,4*103/64,1=1980 кДж/кг (475 ккал/кг).

Содержащаяся в качестве примеси в техническом карбиде негашеная известь СаО при взаимодействии с водой также разлагается по реакции СаО Н2О=Са(ОН)2 63 кДж/моль (15,1 ккал/г-мол) или 63*103/56,08=1130 кДж/кг СаО (270 ккал/кг СаО). (5)

Принимая содержание чистого СаС2 в техническом СаС2 равным 70% и содержание в нем СаО равным 24%, получим тепловой эффект реакции разложения технического карбида кальция: (1980*0,7)/(1130*0,24)=1651 кДж/кг (400 ккал/кг).

Экзотермичность реакции разложения карбида кальция создает опасность перегрева в зоне реакции. В связи с этим необходимо осуществлять ее при избытке воды и обеспечивать отвод теплоты реакции. Особенно опасны местные перегревы карбида кальция, так как при этом температура в месте его разложения может достигать 700-800°С. При такой температуре возможна полимеризация, разложение и взрыв ацетилена, особенно при попадании воздуха в зону реакции. Поэтому необходимо в месте разложения карбида кальция поддерживать

температуру не выше 150°С, при которой еще не могут возникать процессы полимеризации ацетилена. При температуре 200°С и выше может происходить разложение карбида кальция за счет отнятия влаги от гашеной извести по реакции СаС2 Са(ОН)2-С2Н2 2СаО.

Эта реакция протекает при недостатке влаги, поэтому может произойти сильный перегрев карбида кальция, куски которого будут покрыты плотной коркой гашеной извести. Непрерывное

удаление с кусков карбида кальция слоя образующейся гашеной извести имеет важное значение для полноты разложения карбида кальция и безопасности этого процесса.

Количество ацетилена в литрах (при 20°С и 760 мм рт. ст.), выделяемое при разложении 1 кг карбида кальция, называется выходом ацетилена из карбида кальция. В ГОСТ 1460-56 установлены следующие нормы выхода ацетилена в зависимости от размеров кусков (грануляции) карбида кальция (табл. 2).

С уменьшением размеров частиц карбида кальция выход ацетилена понижается, что объясняется большим содержанием в мелком карбиде посторонних примесей (СаО и др.).

Скорость разложения карбида кальция — важный показатель для его использования в ацетиленовых генераторах — измеряется количеством ацетилена, выделившимся за время разложения 1 кг карбида кальция в течение 1 мин. Скорость разложения (л/кг-мин) зависит от сорта и грануляции карбида кальция, а также от температуры воды. Как видно на рис. 6, наибольшая скорость разложения достигается в первые 2-4 мин после смачивания карбида кальция.

Поскольку карбид кальция жадно поглощает атмосферную влагу и при этом разлагается с выделением ацетилена, его хранят и транспортируют в герметически закрытой таре: барабанах из кровельной стали или контейнерах, герметически закрывающихся крышкой, из листовой низкоуглеродистой стали. Барабаны с карбидом кальция необходимо хранить в сухих, хорошо проветриваемых складах, защищенных от затопления грунтовыми водами.

Способ получения ацетилена из карбида кальция довольно громоздкий, дорогой и требующий затрат большого количества электроэнергии. За последние годы разработаны и быстро внедряются в промышленность более экономичные и высокопроизводительные способы получения ацетилена: из природного газа термоокислительным пиролизом метана в смеси с кислородом (так называемый пиролизный ацетилен) и разложением жидких горючих (нефти, керосина) действием электродугового разряда (так называемый электропиролиз). Получение ацетилена из природного газа на 30-40% дешевле, чем из карбида кальция. Этот ацетилен по своим свойствам не отличается от ацетилена, получаемого из карбида кальция. Пиролизный ацетилен, используемый для сварки и резки, накачивают в баллоны с пористой массой, пропитанной ацетоном.

Хранение и транспортировка ацетилена осуществляются под давлением в баллонах, заполненных специальной пористой массой, пропитанной ацетоном — хорошим растворителем ацетилена, что позволяет существенно увеличить количество ацетилена, накачиваемого в баллон. Кроме того, ацетон снижает взрывоопасность ацетилена. Ацетон удерживается в порах массы и распределяется по всему объему баллона, это увеличивает поверхность его контакта с ацетиленом при растворении и выделении из раствора.

Ацетилен, отпускаемый потребителям в баллонах, называется растворенным ацетиленом (ГОСТ 5457-60). Максимальное давление ацетилена при заполнении баллона составляет 2,5 МПа (25 кгс/см2), при отстое и охлаждении баллона до 20°С оно снижается до 1,9 МПа (19 кгс/см2). При этом давлении в 40-литровый баллон вмещается 5-5,8 кг ацетилена по массе (4,6-5,3 м3 газа при 20°С и 760 мм рт. ст.).

Количество ацетилена в баллоне определяют следующим способом: наполненный баллон взвешивают с точностью до 0,1 кг и выдерживают при температуре не ниже 15°С в течение 8 ч, после чего отбирают ацетилен со скоростью не более 0,8 м3/ч. Остаточное давление в баллоне после отбора должно быть не менее 0,05 МПа (0,5 кгс/см2). После окончания отбора газа баллон вновь взвешивают. Разность между массой наполненного баллона и массой баллона после отбора из него газа представляет собой массу содержавшегося в нем ацетилена.

Давление ацетилена в полностью наполненном баллоне изменяется при изменении температуры следующим образом:

Ацетон (СН3СОСН3) — растворитель, имеющий температуру кипения при атмосферном давлении 56,2°С, температуру замерзания 178,7°К (-94,3°С). При абсолютном давлении 0,1 МПа (1 кгс/см2) и 20°С в 1 кг ацетона растворяется 27,9 кг ацетилена или в 1 л ацетона растворяется 20 л ацетилена. Растворимость ацетилена возрастает в ацетоне примерно прямо пропорционально давлению. С понижением температуры растворимость ацетилена в ацетоне растет.

Для более полного использования емкости баллона порожние ацетиленовые баллоны следует хранить в горизонтальном положении, что способствует равномерному распределению ацетона по всему объему баллона. Наполнять баллоны ацетиленом необходимо медленно (с учетом скорости растворения его в ацетоне) в два приема: сначала в течение 6-9 ч до давления 2,2-2,3 МПа (22-23 кгс/см2), затем после отстаивания вторично до давления 2,3-2,5 МПа (23-25 кгс/см2), так, чтобы после охлаждения до температуры 20°С давление в них составило 1,9 МПа (19 кгс/см2) согласно ГОСТ 5457-60. Для ускорения накачки баллонов иногда их снаружи охлаждают водой, что повышает коэффициент растворимости ацетилена в ацетоне.

При расходовании газа из баллона ацетилен уносит часть ацетона в виде паров. Для уменьшения потерь ацетона отбор ацетилена из баллона следует производить со скоростью не более 1700 дм3/ч, соединяя в случае необходимости несколько баллонов в батарею. По этой же причине нельзя отбирать газ из баллона, в котором давление менее 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) при температуре ниже 0°С, менее 0,1 МПа (1 кгс/см2) при температуре 0-15°С, менее 0,2 МПа (2 кгс/см2) при температуре 15-25° С, менее 0,3 МПа (3 кгс/см2) при температуре 25-35°С. Периодически в баллон добавляют ацетон (ацетонируют баллоны) для возмещения потерь растворителя.

При производстве газопламенных работ и децентрализованном потреблении ацетилена растворенный ацетилен имеет ряд существенных преимуществ перед ацетиленом, получаемым из карбида кальция в переносных генераторах непосредственно на месте работ. При использовании ацетиленовых баллонов взамен переносных генераторов производительность труда сварщика повышается на 20%, на 15-25% снижаются потери ацетилена, повышается оперативность и маневренность сварочного поста, удобство работы, безопасность, облегчается использование генераторов в зимнее время. Кроме того, растворенный ацетилен — высококачественное горючее, содержащее минимальные количества посторонних примесей, поэтому его можно применять при выполнении особо ответственных сварочных работ.

Применение растворенного ацетилена в технике газопламенной обработки неуклонно расширяется из года в год, вытесняя использование передвижных ацетиленовых генераторов.

Пористые массы для ацетиленовых баллонов должны удовлетворять следующим требованиям: надежно локализовать взрывной распад ацетилена в баллоне при давлении до 3 МПа (30 кгс/см2); не взаимодействовать с ацетиленом, ацетоном и металлом баллона; обладать достаточной механической прочностью и не разрушаться при толчках и ударах, неизбежных в процессе эксплуатации баллона, не оседать и не образовывать пустот в баллоне; масса должна быть легкой и пористой, чтобы не уменьшать полезного объема и не увеличивать веса тары баллона; не должна выгорать и осмоляться при обратном ударе пламени; должна обеспечивать равномерное распределение ацетона по всему объему баллона и предотвращать стекание раствора на дно баллона; обеспечивать быстрое выделение ацетилена из раствора для возможности отбора газа без сильного охлаждения баллона.

В качестве пористых масс применяют такие высокопористые вещества, как: инфузорную землю, (кизельгур, диатомит), пемзу, асбест, древесный и активированный уголь, силикат кальция, углекислый магний и др. Наибольшее применение имеют зернистые трамбованные массы и монолитные.

Економічна оцінка заходів з охорони праці

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 5.2) складається з:

— економії від зменшення професійної захворюваності;

— економії від зменшення випадків травматизму;

— економії від зниження плинності кадрів;

— економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Таблиця 5.2.

Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності чи травматизму здійснюється в такій послідовності:

1. Скорочення витрат робочою часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (аналогічно для травматизму) за певний час (ΔД) визначається за формулою:

,

де Д₁, Д₂— кількість днів непрацездатності через хвороби чи травми, що припадають на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;

Ч₃— річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

2. Зростання продуктивності праці (ΔW):

,

де З_в — вартість продукції, виробленої за зміну одним працівником;

Р_П — вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму (Е₃):

,

де Ч_ср— середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

З_Р— середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат (Е_С):

,

де У — умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги потимчасовій непрацездатності (Е_СС):

,

де П_Д— середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності (Е_РЗ):

,

де Е₃, Е_С, Е_СС — відповідно складові економії за рівнем захворюваності.

7. Річна економія за рахунок зменшення травматизму (Е_РТ):

,

де Е₃, Е_С, Е_СС — відповідно складові економії по травматизму, що розраховані за наведеними вище залежностями.

8. За необхідності розрахунку, економія від зменшення плинності кадрів (Е_ПК) розраховується за формулою:

,

де Ч_З1, Ч_З2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через несприятливі умови праці відповідно до і після запровадження комплексу працеохоронних заходів;

Д_П — середня тривалість перерви в роботі звільненого при переході з одного підприємства на інше;

З_В — середньоденна вартість виробленої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу.

9. Розрахунок економії від зменшення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах у зв’язку зі скороченням або повною відміною оплати за підвищеними тарифними ставками, надання додаткової відпустки та скороченого робочого дня визначається по кожному з перерахованих видів пільг шляхом зіставлення відповідних даних (кількість працівників, які користуються пільгами, розмір середньорічної або середньогодинної заробітної плати тощо) у базовому та плановому періодах.

10. Економія фонду заробітної плати в зв’язку з відміною скороченого робочого дня (Е_СД) розраховується за формулою:

,

де З_Г — середня оплата однієї години роботи працівника; Ф_Д — кількість робочих днів (змін) на одного працівника за рік; , -чисельність працівників, які мають право на скорочений чий день, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці; d₁, d₂— кількість годин, на які скорочено робочий день через несприятливі умови праці, відповідно до і після запровадження заходів.

11 Економія фонду заробітної плати у зв’язку зі скороченням чи повною відміною додаткової відпустки (Е_ДВ):

,

де З_Д — середньоденна оплата роботи одного працівника; ,— чисельність працівників, які мають право на додаткову відпустку, до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці; , — середня тривалість додаткової відпустки одного працівника, що має на це право, відповідно до і після запровадження заходів.

12. Економія фонду заробітної плати у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу за роботу в важких, шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці (Е_ТС):

,

де Ф_С — ефективний фонд робочого часу; З_РВ — середньогодинна тарифна ставка працівників при відрядній оплаті за працю в несприятливих умовах; З_ГПсередньогодинна тарифна ставка працівників припогодинній оплаті за працю в несприятливих умовах; , — чисельність працівників (при відрядній оплаті), які працюють у несприятливих умовах відповідно до і після запровадження працеохоронних заходів; , — чисельність працівників (при погодинній оплаті), які працюють у несприятливих умовах, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці.

13. Економія витрат за рахунок скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-профілактичне харчування (Е_ЛП):

,

де g_ЛП — денна вартість лікувально-профілактичного харчування одного працівника; , — кількість днів, в які надавалось лікувально-профілактичне харчування відповідно до і після запровадження заходів; , — чисельність працівників, які мають право на лікувально-профілактичне харчування, відповідно до і після запровадження заходів.

14. Економія витрат у зв’язку зі скороченням кількості працівників, які користуються правом на безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів (Е_СХ):

,

де Е_СХ — денна вартість молока або інших рівноцінних харчових продуктів на одного працівника; , — чисельність працівників, які користуються правом на безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов праці.

15. Загальна (річна) економія витрат на пільги і компенсації працівникам за роботу в несприятливих умовах (Е_РПК):

,

16. Річна економія підприємства від поліпшення умов праці за показниками, що базуються на визначенні основних соціально-економічних результатів працеохоронної діяльності на підприємстві Е_Р, визначається за формулою:

,

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20%. Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці па 6-13% та скорочує брак на 25%. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень — на 2-5%.

Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці здійснюється в наступному порядку:

— визначається набір заходів, що ґрунтуються на вихідних даних про необхідну зміну стану умов праці на основі визначених соціальних показників за базовим і впроваджуваним варіантами:

— визначаються витрати на реалізацію заходів;

— розраховується соціальна і соціально-економічна ефективність;

— розраховується економічний ефект за результатами здійснення заходів.

Розрахунки здійснюються на основі вищенаведених формул.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам заочної форми навчання (перепідготовки)

щодо вивчення дисципліни

«Менеджмент»

для галузей знань

0305 – “Економіка та підприємництво”

Затверджено на засіданні кафедри

Протокол № __ від ________ 2022р.

Дніпропетровськ

Методичні вказівки студентам заочної форми щодо вивчення дисципліни „Менеджмент” для напряму „Економіка та підприємництво”/ Н.С.Макарова. – Дніпропетровськ: ДУ ім. А. Нобеля, 2022. – 9 с.

Розробник: Н.С.Макарова, к.е.н., доцент

Відповідальний за випуск: В.Є.Момот, д.е.н., професор, зав. кафедри менеджменту

ЗМІСТ

1. Програма дисципліни „Менеджмент”……………………………………………….3

2. Орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю………………….7

3. Список рекомендованої літератури…………………………………………………..9

1. Програма дисципліни „Менеджмент”

Мета та завдання викладання дисципліни

Менеджмент належить до тих дисциплін, які забезпечують фундаментальну підготовку студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації.

Мета дисципліни: розвиток економічного мислення; формування системи базових знань у сфері менеджменту; розуміння концептуальних засад системного управління організаціями та використання інших підходів управління; набуття знань та вмінь розробки і прийняття управлінських рішень.

Завдання дисципліни: вивчення основних категорій науки менеджменту; освоєння функцій управління і процесів прийняття управлінських рішень, а також методів використання базових інструментів управління організаціями; вивчення впливу різних факторів на ефективність та якість системи управління організацією; отримати сучасне бачення та практичні навички впливу на персонал організації з метою швидкого досягнення встановленої мети.

Після завершення вивчення дисципліни студент повинен знати:

· сутність основних питань і категорій менеджменту та управління;

· принципи та функції менеджменту;

· суть організації та взаємозв’язку їх внутрішніх елементів та зовнішнього середовища;

· систему методів управління;

· зміст процесів та технології управління;

· процес аналізу, оцінки та прийняття управлінських рішень;

· напрямки організаційного розвитку організацій;

· основи планування, мотивування та контролювання;

· особливості сучасного менеджменту та риси менеджера;

· специфіку керівництва та лідерства, стилі управління;

· етику відповідальності та соціальну направленість у менеджменті;

· ефективність управління;

вміти:

· визначати місію та цілі організації;

· аналізувати та будувати різні типи організаційних структур управління організацією;

· здійснювати делегування повноважень;

· формувати організаційну культуру;

· організовувати процес прийняття управлінських рішень;

· налагоджувати ефективні комунікації у процесі управління;

· створювати умови для розвитку персоналу організації;

· здійснювати аналіз та оцінку ефективності менеджменту.

Предмет навчальної дисципліни

Предмет навчальної дисципліниє система управління організацією.

Зміст навчальної дисципліни за темами

Тема 1. Сутність, роль та основні визначення менеджменту

Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Сутність та відмінність категорій „управління” та „менеджмент”. Необхідність та значення управлінської праці для організації. Менеджмент як процес та орган управління організацією. Менеджмент як система наукових знань. Менеджмент як мистецтво управління. Категорії „менеджер” і „підприємець”: поняття, характеристика та особливості їх діяльності в організації. Десять управлінських ролей за Мінцбергом. Предмет, об’єкт та суб’єкт менеджменту. Рівні управління організацією. Групи керівників-менеджерів відносно рівня управління.

Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Загальні закони менеджменту та їх характеристика. Економічні закони в менеджменті. Соціологічні закони та їх роль в управлінні людьми. Основні закономірності в менеджменті. Принципи в менеджменті. Загальні принципи менеджменту. Організаційні принципи менеджменту. Принципи адміністративного управління. Принципи управління Файоля.

1. Поняття „управління” та „менеджмент”. Суть та зміст менеджменту.

2. Необхідність та значення управлінської праці для організації.

3. Відмінності між підприємцем та менеджером.

4. Рівні управління та групи керівників-менеджерів.

5. Характеристика загальних законів та закономірностей у менеджменті.

6. Класичні школи менеджменту – основа наукового підходу до управління.

7. Гуманістичний напрямок менеджменту.

8. Підходи в управлінні.

9. Організація, її ознаки та класифікація.

10. Характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

11. Функції менеджменту та їх зміст.

12. Головні складові успіху організації.

13. Організаційні методи управління.

14. Економічні методи управління.

15. Соціально-психологічні методи управління.

16. Управлінські рішення та їх класифікація.

17. Процес прийняття управлінських рішень.

18. Моделі та методи прийняття управлінських рішень.

19. Планування та її основні елементи.

20. Етапи процесу планування.

21. Сутність організаційної діяльності та її місце в системі управління.

22. Поняття організаційної структури та принципи її побудови.

23. Види організаційних структур управління: лінійна, функціональна та лінійно-функціональна.

24. Види організаційних структур управління: дивізіональна, матрична і проектна.

25. Мотивація та підходи до мотивування.

26. Основні положення змістовних теорій мотивації.

27. Основні положення процесуальних теорій мотивації.

28. Поняття контролю та його місце в системі управління. Види контролю.

29. Модель і характеристика процесу контролювання.

30. Види контролю якості і управління якістю.

31. Регулювання та модель процесу регулювання.

32. Суть управлінської інформації та характеристика комунікацій.

33. Комунікаційний процес, елементи та етапи процесу.

34. Поняття лідерство, лідер. Влада, її види.

35. Класифікація і характеристика стилів керівництва.

36. Зміст теорії лідерських якостей.

37. Підходи до лідерства та їх використання.

38. Сутність результативності та ефективності менеджменту.

39. Види та показники ефективності управління.

40. Сучасні підходи до ефективності систем управління.

Список рекомендованої літератури

Основна література

1. Мищенко А.П. Основы менеджмента / А.П. Мищенко. – Днепропетровск: ДУЕП, 2005. – 312 с. (базовий підручник).

2. Електронний конспект з дисципліни „Основи менеджменту” / Укладачі В.І. Познанський, Н.С. Макарова. – Дніпропетровськ: ДУ ім. А. Нобеля, 2022. – 125 с.

3. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту / Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін. – К: Либідь, 1995. – 256 с.

Додаткова література

1. Кузьмiн О.Е., Мельник О.Г. Основи менеджменту / О.Е. Кузьмін, О.Г. Мельник. – К.: Академвидав, 2006. – 416 с.

2. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / М.Х. Маскон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 2006. – 702 с.

3. Момот В.Е. Основы менеджмента: Слайд – конспект / В.Е. Момот. – Д.: Изд-во ДУЭП, 2022. – 132 с.

4. Орлов А.И. Менеджмент. Организационно-экономическое моделирование: Учебное пособие / А.И. Орлов. – М.: Феникс, 2009. – 475 с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Методичні вказівки студентам заочної форми навчання

щодо вивчення дисципліни

«Менеджмент»

Підписано до друку ______________. Формат 60х84/16. Ум. друк.

арк. ___ Оперативна поліграфія. Зам. № ___Тираж _____прим.

ДУ ім. А. Нобеля.

49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18